М. Львович

ОДИНЦЕМ У ВОРОЖОМУ ТАБОРІ

Скатована німецькими окупантами українська Волинь підносилася бунтом. Горді сини своєї вітчизни сприсяглися бити всюди проклятого ворога. Так, полились перші краплі ворожої крови по Волині, а відтак по всій Україні.

Крім німців ширили згубу й нещастя ще большевицькі партизани. В густих лісах між селами Карпилівкою і Ленчином (обл. Рівне) большевики, вислані кремлівськими катами, звили собі розбишацьке гніздо, щоб ще перед приходом своїх армій у корені підірвати справедливе повстання народу.

Роздумалися українські повстанці. Розвідать би силу большевіків та вдарити по них.

Зголосився у повстанського командира молодий повстанець друг Хміль. "Я розвідаю!" - сказав він.

Було це 14 червня 1943 року. Лісовими стежками в напрямі большевицького табору попрямував Хміль. За ним поволі підсувалися ще два повстанці. А у певній віддалі маршував мовчазно та скрито цілий повстанський відділ.

Мов вуж просмикнувся Хміль через три ряди оборонних ровів, обминув тихесенько ворожу варту та таким способом знайшовся у самій середині ворожого табору. Прямо подався геройський хлопець до команданта большевиків. Легковірному бандитському ватажковї він открито заявив: "Я ваш. Нашу групу розбила УПА. Тільки небагатьом нам судилося вийти живими з поля бою. Тут недалеко за вашим табором кільканадцять наших партизанів чекають на ваше рішення. Ми всі хочемо прилучитись до вашого табору. Я дам своїм знак, щоб вони сюди прийшли".

Повірили вороги. Не вспіли большевицькі банди ще добре обдумати цілого діла, як друг Хміль дав знак вистрілом з нагана. І сталося. Миттю вискочив повстанський відділ з кущів, впав у табор та несподівано заскочив неприготованих горлорізів.

Сам друг Хміль скоро зник ворожому ватажкові з очей. Скористав із замішання та зробив нездатним до вжитку большевицький кулемет. А відтак щасливо дістався до своїх.

Перелякані большевицькі партизани одинцем виривалися з ворожого окруження. Дуже мало большевиків урятувалося. 60 лягло трупами, а 36 раненими. Повстанці здобули у ворожому таборі канцелярію, багато зброї, муніції та награбоване в довколишніх селян майно. В канцелярії було багато цінних документів про підступні наміри й пляни московських зайдів-парашутистів що до боротьби проти визвольних змагань українського народу.

От так, не стало ще одної большевицької болячки на українській землі.

Переможці-повстанці стискали по черзі та сердечно руку другові Хмелеві. Багато заслужився він для перемог. З козачого краю ж він.

(За місячником "До Зброї",
видаваним Політичним Відділом УПА. Рік І, ч. 2 - серпень 1943 р.)