В. К.

НАРОДНІ МЕСНИКИ

Багате, безлісне Поділля, покрите білим покривалом снігу, мовчить. Мовчить теж у цей спокійний зимовий день (21 січня 1945 року) і село Івачів Долішний. Мовчить, таїться, бо не хоче зрадити ворогові своєї радісної події. Мовчить, бо скриває у себе бравих хлопців, повстанців завзятих. Не знає село, що задумують вони, але відчуває, що буде бенкет, що знову покарають окупанта за злочини його, за кривди і насилля. А завзяті хлопці відпочивають у теплих селянських хатах. Чекають вечора. Це дві чоти УПА з відділу "Бурлаки" готовляться до нічного наскоку на большевицький райцєнтр Глибічок Великий.

На квартирі сотенного командира друга Чорного йдуть приготування. Приготовляються повстанці тихо, по-партизанськи. Три кілометри тільки до Глибічка. Туди переходить залізнична магістраль Львів-Тернопіль, а й до самого Тернополя не далеко, бо тільки кілометрів з один десяток. Не сподівається проклятий ворог, що так близько йому пімсту готовлять.

А повстанський командир накази видає. Старшини та під старшини уважно слухають його вказівок. Цілий повстанськийі відділ поділено на маленькі, бойові, ударні групки. Кожна групка дістала свої завдання, терен операцій, час самої акції, наступу, відступу та збірне місце вразі розпорошення ворогом відділу.

Вечір. Повстанці вирушають у бій. Радісні обличчя селян самовпевнено та довірчиво приглядаються рідному війську. Спогади снуються їм по головах. П'янкий вісімнадцятий рік... І повстанці теж...

Година 21-ша. Окремі повстанські групки вже на місцях розположення своїх застав під райцентром. На залізничну станцію вїздить поїзд. Це ройовий Степ не вспів зірвати залізничного шляху. Але це не применшить успіхів самого наскоку. Наказ дальшого наступу вже командиром підтверджено.

Коротко й вміло проведено діло. Швидко обставлено будинки райвідділів НКГБ, воєнкомату й т. зв. "наросвіти". Перестрілка й падуть та нищаться середовища большевицької окупації. Нехай знають вороги, що народ вміє оборонитися, що народ знищить окупантів.

Тільки в приміщення відділу НКВД не вдалося вдертися повстанцям.

Десять вбитих і десять ранених большевиків. Не так уже сміло буде знущатися над трудовим народом НКГБ-ист. Кари не мине з них жоден. Остаточний день розплати скоро надійде.

Не легка була повстанська перемога. Були теж власні втрати. Один вбитий і трьох легко ранених. Про те жертви не лякають повстанців; їм смерть у боротьбі за волю не страшна. Проллята кров борців дасть велике жниво.

Командир дає ще наказ розкинути листівки. Нехай знає народ, і ворог, хто ми й за що боремось.

Опісля збірка й відмарш. Зникають в теміні ночі народні месники. Ніч ласкаво скриває своїх любимців, провадить десь на відпочинок. А відтак по свіжу славу...