Вірлинів К.

ЗА КОСМАЧ

Незабутні хвилини прожив Ти, Космаче! Сам оглядав Ти славні події, вписані золотими літерами в історію нашого повстання.

А чи пригадуєш собі ті колишні понурі дні, коли Ти змушений курортом для окупанта бути? Ганебности тих днів не міг Ти забути! Пишалась красою Твоєю Гуцульщина, Станиславівщина, ціла Західня Україна. Оточений карпатськими полонинами та вічно зеленими лісами, перепоясаний білими лентами прекрасних шосе, пересічений хрустальними водами бистрої Пістиньки, оспіваний дзвінкими голосами своїх легінів, довго був Ти несплямленим джерелом краси життя, здорови та юности своєї Батьківщини. І цей Твій чар дорогий, перлистий, мова окупантів через довгі роки насильно приглушувала, мову легінів Твоїх нахабно поневіряла. Та, годі згадувати їх, ті болісні дні!

Пригадай краще собі, Космаче гуцульський, от недавні дні, дні повстанської слави! Славний 1944 рік, повну боїв зиму 1944-45 років пригадай собі! Гостив Ти тоді безпечно сотні гуцулів - повстанців, гостив їх, лікував, харчував та веселив. Неділями святими біля церкви тисячі завзятих легінів Ти громадив. Не один повстанський курінь із вдячністю Тебе спомина.

Не послухав Ти лукавих підшептів большевицького гада, що в безсилості своїй не міг Тебе досягнути. А брехливий ворог ганебних підступів уживає. Вмовити хоче він Тебе, що це легіні Твої, завзяті гуцульські молодці, не в своїй обороні проти окупанта повстали, а тільки нібито в інтересі "бойків" виступають. У вічі ворогові Ти посміявся. Не забув Ти, як вже не один ворог-окупант Тебе й цілу Гуцульщину, від матері-України відірвати намагався та мешканців Ваших то "хуцулами", то "готами", то "румунами" називав. Та цур тому всьому!

Згадаймо разом, як це повстанська слава в боях за Тебе зростала.

* * *

Було це 30 січня 1945 року. Квартирували тоді в тебе два курені повстанців: "Гайдамаки" й "Гуцульський". "Гайдамаки" в Тебе вже другий місяць гостювали та перевишкіл провадили. "Гуцульський" курінь тільки-що недавно червоному окупантові виселювання переводити не давав. Знищив тоді "Гуцульський" ворогові 6 мостів на залізничних і шосейних шляхах до Коломиї; ворогові порухуватися не давав.

Сталінська зараза тоді тисячі своїх озброєних наймитів на Тебе кинула. Ніч була морозна; сніжна завія все туманом покрила. Використав це ворог, ніччю до Тебе підійшов із багатьох сторін, від Яблонова, Мелу, Поляниці, Прокурави, Річки і Жаб'я на Тебе наступав.

Стали в обороні Твоїй повстанські герої. Дороги в село ворогові заступили. Пам'ятаю ще з куреня "Гайдамаки" сотня "Сурма" від сторони містечка Яблонова, а дві чоти сотні "імені Богуна" від сторони села Прокурава Тебе боронили; одна сотня з куреня "Гуцульський" на Ділу становище зайняла, а друга сотня "Черемош" боронила становищ від сторони сіл Жаб'я і Річки.

Бій почався о годині 6-ій ранком. Запеклий він був! Три рази безуспішно наступали вороги й не вдалось ім взяти села. Доперва о годині 12-ій сотня "Чорногора" з куреня "Гуцульський" під переважаючою силою окупанта відступила з поля бою.

Большевики старалися оточити сотню "Сурма". Тоді третя чота сотні "імени Богуна", яка до цього часу стояла в резерві, прийшла з допомогою, вдарила по ворогові, здержала його та уможливила "Сурмі" безпечно вийти з оточення. Інші дві чоти сотні "імени Богуна" хоробро відбили чотири наступи 280-и большевиків, які наступали від сторони села Прокурава.

Довгих шість годин боронили хоробрі повстанці доступу до Тебе, Космаче. Не жалували вони жертв, трудів, та свого молодечого життя. Треба ж було випровадити в безпечні місця багатьох ранених, що вже довго в Тебе лікувалися. Не можна було їх лишити на поталу ворогам-нелюдам, що раненим легіням звикли кості ламати, що звикли полонених цілими годинами жорстоко мучити та катувати. Треба було і повстанське майно, запаси із села в безпечні місця, в недоступних лісах заховати.

Чесно виконали повстанці цей свій обов'язок. Пляново відступив курінь "Гуцульський" на гору Кливу, а відтак і дальше в свої нездобуті карпатські ліси.

Заняла тоді Тебе, дорогий Космаче проклята голота! Але й впало тоді її: 140 вбитих та багато ранених. Спалили тоді негайно сталінці своїх трупів, щоб не насміхалися люди з їхньої програної. І зброю на окупантові здобули тоді повстанці: 4 кулеметні пістолі (ППШ), 5 крісів, 4 кріси-автомати, 3 кулемети.

Втратили теж і повстанці 14 вбитими та 17 раненими. Чотирнадцять героїв тоді за Українську Державу і за Тебе життя своє буйне, молоде віддали.

Годі було вдержати довго повстанське завзяття, яке вимагало кари ворогам нашої Батьківщини. І дав наказ командир, і вирушили на проклятого ворога три завзяті курені УПА.

Пам'ятаєш! Ще не прохолов Ти від січневого бою, а вже 3 лютого о годині 6.30 ранком почалася нова стрілянина. Це "Гайдамаки", зі всіх повстанців найкраще Тобі знані, почали двома сотнями бій з ворогом. З під Кливи сильним кулеметним вогнем обстріляли вони ворога в його квартирах. 30 сталінських катів заплатило тоді своїм життям за знущання над Тобою.

Третя сотня цього ж куреня, "імени Гонти", звела бій з ворогом, що від причілка Завій провадив свої резерви. Багато тоді втратив ворог вбитими. Тому скривав пильно перед населенням число своїх убитих. Повстанська сотня втратила теж двох убитими та трьох раненими. Слава ж їм, героям!

Аж з-під Станіслава прийшов тоді Тобі на допомогу "Підкарпатський" курінь. Не пощастило тоді йому розплатитися з ворогом в одвертім бою за насилля над Тобою. Стояв курінь на становищах від присілка Рушова почерез Мел, Поділ аж до Долу, але там не було бойової зустрічі.

Зате преславний курінь "Карпатський" добре окупантським зайдам шкуру скропив. Пам'ятатимуть вони його добре. Бо й недавно перед тим, 20 січня, "Карпатський" добре їм у Брустурах всипав, так, що дерли вони, аж сніг курився. І в боях за Тебе, Космаче, курінь здобув нові вінки своєї слави.

Недармо ж широко лунає слава про хоробрих легінів із Березових сіл. "Березівська" сотня (із куреня "Карпатський") під командуванням сотенного к-ра Юрка зробила тоді на шляху Космач-Яблонів засідку на большевиків, що своїм з допомогою ішли. Розтягнулась сотня на 600 метрів та в середину поміж себе в пустила 9 вантажних автомашин, повних сталінських бандитів. Відтак гураганний та цільний вогонь! Пропала тоді з одна сотка червоних, майор їхній та п'ять автомашин. Запізно ворог опам'ятався. Підтягнувши більше своїх автомашин та солдатів, хотів оточити березівців - переможців. Та повстанська сотня добре слідила за рухами ворога й недалася взяти у ворожий перстінь.

Знають повстанці партизанське діло. Згинуло тоді трьох березівців. Нехай же їм, героям, земля Твоя, Космаче, пером буде!

Хоробро билася і сотня "Трембіта" в засідці на шляху Космач-Прокурава. Двома групами, від Прокурави й від Брустур наступали на неї червоні людозвірі. В кількагодиннім бою втратила "Трембіта" двох убитими, але зате 38 ворогів згинуло тоді від її куль.

Тільки одній сотні "імени Колодзінського" з куреня "Карпатський", не пощастило тоді змірятись з ворогом. Дістала вона становище на шляху Космач-Микуличин і ним ворог тоді не їхав.

* * *

Після завзятого, переможного бою скрилися повстанці у Твоїх лісах. Але клекіт їхніх кулеметів Ти до сьогодні чуєш, Космаче. Тужиш, що не можеш стало гостити своїх любимців. Пожди! Славні гуцульські куріні, що знову встали неначе із могил, ще прийдуть до Тебе, ще буде велике Свято, ще сонце свободи буде світити нам. Вони не розійдуться, не здадуться, не зложать зброї ніколи, не посоромлять рідної землі, - але принесуть їй волю.