ПО-КОЗАЦЬКИ

Ворог шукав пімсти. За знаними чекістськими, гестапівськими, нелюдськими способами проклятий ворог - сталінський окупант застосував на наших родичах і приятелях збірну відповідальність. Понад двісті дорогих нам осіб із рідних наших сіл силою захопив та їх у місті Радехові (Львівська область) у збірнім таборі помістив і на Сибір приготовив вивезти. З вивезенням йому так дуже скоро не йшло, бо невспівали чекісти відповідної скількости невинних людей поарештувати, щоб ними кількадесять вагонів сибірського залізничного транспорту тісно напакувати.

Сумні вістки про знущання ворога над нашими рідними в концтаборі доходили час від часу і до нас. Вирвався хто до міста, вдалося там кому підійти до табору, крадькома через колючі дроти із родичем своїм пару салів пeреказати, сестрі чи матері своїй щось з харчів чи одежі передати - то вже цілими днями після того по селах, серед рядів не було кінця розмовам про них, цих наших рідних, що в кігтях большевицького окупанта, за дротами, під зорким караулом енкаведиста ждуть на вивезення в країну мук, страшні тайги Сибіру чи пустині Казахстану.

Наші повстанські серця накипали жадобою визволити цих наших рідних з рук кривавих катів. Кожного дня про це ми згадували що-раз частіше у розмовах між собою. Та знали ми вояцьке діло й спокійно вижидали накаэів наших командирів.

Наш повстанський відділ "Галайда І" дня 25 квітня 1945 року радощам не мав кінця. Ми відразу відчули, що заноситься на щось гарячого. Наш командир друг Перемога мав тоді багато біганини. Бо треба ж було прийняти та заквартирувати гостей. До нашого повстанського табору прибуло перш за все кілька вищих командирів, між ними командир нашого відтинка, друг Б. А теж провідники місцевого підпілля. Дальше почали прибувати до нас знаком і нам повстанські відділи.

Прибув відділ "Перебийніс" під командою сот. Командира Шумського. Дальше "Тигри" із сотенним к-ром Ромком. Недавно, 12 квітня, "Тигри" добре перебили большевиків у селі Барані Перетоки, що є положене зараз на північ від міста Сокаля. Від так прибув до нас відділ "Пролом" (сот. К-р Черник), який, дня 8 квітня 1945 року, в часі облави на ліс під Кам'янкою Струмиловою, так славно пробився через ворожі застави. Вкінці "Кочовики" зі сот. к-ром Штилем та бойова група Служби Безпеки друга Клея. Ростут чим раз більше повстанські настрої, коли так багато українського підпільного війська бачиться разом.

Скликано командирів усіх відділів на нараду. Всі вже й знали, що приготовляється наскок на енкаведистів у місті Радехові. Обговорено детально плани. Розглянено плани розміщєння ворогів у місті, за данними, що їх подала місцева підпільна розвідка. Окремі повстанські відділи порозсилали по одному свому роєві на сусідні села, щоб приготовити відповідну тяжку зброю, міномети, муніцію міни та гранати.

На другий день, 26 квітня, повстанцям тяжко було дочекатися до вечора. Тільки холоднокровна постава наших командирів пригадувала нам безнастанно, що не треба безпотрібно гарячитися, а за те, треба тверезо до діла приготовитись. Кожний з повстанців перш за все чистив зброю, провірював чи набої не позамокали. Понаправлював дещо в свойому виряді. Щоб усе добре держалось, не дзвонило в дорозі, не перешкоджало маршувати.

А наші командири все щось обговорювали, нараджувалися. Вкінці, коли вже вечір наближався, наказано приготуватись до відходу. Заметушилося вояцтво. За кілька минут появилися серед густого ліса прямі, регулярні лави повстанського війка України. Настрій був бадьорий.

О годині 19-ій всі вирушили в похід на Радехів. Довгим стрілецьким рядком безшумно витягнулися повстанські сотні. Відтак і вони порозділювалися кожна за своїм призначенням.

На всіх шосейних шляхах і залізничних дорогах, що ведуть до міста Радехова, повстанські відділи поробили бойові застави, щоб ворог у часі бою не стягнув собі допомоги з інших своїх залог.

"Перебийніс" держав заставу на шосе і залізниці, що ведуть із міст Стоянова і Луцька (від північного сходу). Одначота відділу "Кочовики" під командою чотового командира Гайдука стояла на шляхах, що ведуть із міст Кам'янки Струмилової і Львова (від південного заходу). Відділ "Пролом" заняв становища на шляху від містечка Лопатина {від сходу). "Тигри" опинилися під містечком Новий Витків і там у лсі на шосе, що веде до Кристинополя (на захід) поробили завали з лісних колод.

Хорунжий Іванчук позаміновував всі залізничні шляхи. Сотенний к-р Перемога примістився з гранатометом під самим містом, на залізничнім шляху, що веде до Львова. К-р відтинка В. з охоронним роєм обняв командний пункт, положений у віддалі одного кілометра від міста.

В саму північ повстанці увійшли до міста. Три хвилини перед початком наскоку перервано ворожі телеграфічні й телефонічні получення. Одна група, а це одна чота з нашого відділу, один рій з відділу "Перебийніс", який орієнтувався добре в терені та бойова група СБ під загальною командою булавного Ігоря, попрямувала на будинки відділів НКГБ і НКВД. Все відбулося тихо, справно, щоб заскочити нагло ворога. О год. 1.30 перший вистріл перервав нічну тишу. Це рой к-р Хмара вистрілив з протипанцерної труби ("оффенрор") у вікно приміщення НКВД. Після цього повстанці взяли приступом будинки відділів НКГБ-НКВД та цілком здемолювали чекістські кубла. Друга група, а це частина відділу "Кочовики" під командуванням хорунжого Штиля дістала завдання звільнити в'язнів з концтабору. Нигайно по першім вистрілі друга Хмари, чот. к-р Довбуш вистрілив теж з протипанцерної труби на електрівню. Таким способом позбавлено місто світла. Одночасно почався наступ на охорону концтабору. Перестрашені енкаведівські лакеї скоро повтікали звідтам та поховалися по різних криївках.

Тут наступила незабутня сцена. В'язні почали виходити з концтабору. Вони кидалися повстанцям на шиї, обнімали їх та цілували. Багато серед них було рідних, знакомих. Почалися розповідання, поплакування.

Та командир групи не дозволив баритися. Він наказав кільком повстанцям вивести звільнених в'язнів за місто дорогами, які були обставлені нашим вояцтвом. За містом недавні кандидати на сибірських каторжників порозходилися домів кожний у свою сторону.

Інші повстанці заняли бровар та забрали звідтам кілька бочок пива. Возами вивезено бочки з пивом до призначеного місця.

На горищі концтабору поховалися большевики. Тяжко було їх звідтам викурити. Та на це порадили повстанські гарматки.

Цільними стрілами знищили вони укритого ворога.

Вже була година третя. Прийшов наказ негайно відступити з міста. Ворог, який заховався частинно у своїх укріплених бункерах, старався ще нам хоча перед відступом перешкодити. Він почав обстілювати кулеметним вогнем вулиці. Ройовий к-р П. кількома стрілами з 82-мм гранатомета обороняв наш відступ. Ракетою дано знак для відділів, що стояли на бойових заставах, щоб відійшли в умовлене місце збірки.

Коли встало сонце, то вже нікого з повстанців не було видно на відкритих теренах. Тільки окупант у місті Радехові не дочислював своїх. Під час нашого наскоку убито більш, як 20 большевиків, а 15 ранено.

Наші втрати були малі: тільки 5 ранених. Ми відбили у ворога понад 200 в'язнів з концтабору.

Козацьке діло по-козацьки виконали повстанці.

(Із оповідання повстанця вд. "Галайда І")