НЕ ПОСОРОМИЛИ ЗБРОЇ

"Я впевнений, що зброї, яку Ви одержали з рук Нації, не посоромите і
прийдешнім поколінням передасте своє ім'я, вкрите безсмертною славою"

(Із наказу Головного Командира УПА, Тараса Чупринки, "До бійців
і командирів Української Повстанської Армії" - травень 1945 р.)

Затирали руки з радости чекістські генерали. Увижалися їм уже нові ордени, медалі, тисячки рублів нагороди, місяці відпочинку в курортах, признання самого Берії, а навіть Сталіна. Успіх в сто відсотках певний:

- "От попалися, "бандьоровщики". Дамо вам, геть вас знищемо. Но й розвідка наша не надурно ж стільки по ночах налазилася, не дурно ж міліони рубличків видано. Не дурно ж і наші чекісти-сталінці повстанців по селах вдавали, від легковірних "хахолок" про постої та переходи "Галайди І" довідувалися. Так і вислідили вас нарешті, вислідили й докладно оточили. Тепер уже нас ніде не прохитрите, бо кожна стежинка, кожний горбик обставлений хорошими бійцями, самими гвардійцями, максимами новенькими, артилерією та гранатометами. Всі села, всі дороги, геть далеко вздовж і вширш обложили ми нашими військами. Здусимо вас у цьому вашому клягому лісі: нас же десятки тисяч, а вас сотня. Еге ж, спіймаємо вас нарешті. Не висмикнетеся нам нікуди, бо сталінські соколи літаки приготували. Всюди вас вислідимо і доженемо. Не вдасться вам ні в яворівські ліси утекти, ні в Холмщину пробитись. Там наші пограничні застави день і ніч невтомно зорять, на вас ждуть і порядно вас привітають".

Так тішилися вороги-нелюди хвалькуваті.

Це другого вересня 1945 року повстанська сотня "Галайда І" попала в большевицьке оточення в лісі біля села Камінські (р-н Магерів, области Львів). Гори львівсько-томашівського Розточчя, які якраз перебігають цим лісом, уможливлюють повстанцям перед меншими, хоча й переважаючими енкаведівськими силами безпечно маневрувати. Але вже з кількадесять разів переважаючими силами ворога приходйться гірше, бо цей може тут легко використати всі теренові закриття, створити безліч добре забезпечених вогневих точок. Так і тепер "Галайду І" оточили сили одної енкаведівської дивізії.

На вибраних заздалегідь становищах повстанці вичікують на ворога. Може ще вдасться обминути цей невигідний бій.

Година 11-та. Ворог таки відкрив місце постою повстанців. Tреба скритися, близько підпустити його та нагло й сильно по нім вдарити. Удар. Ворог пристав і знову кидається до атаки. Сильно наступають большевики. Вперто й безнастанно женуть своїх бійців чекістські командири до бою. Рукопашним боєм їх відбивається. Довго триває навальна битва. Ворог втікає, але скоро може підвести свіжі сили.

3аряджено пляновий відступ. Большевики можуть наступити із цього напряму, куди відступають повстанці. Треба на всякий випадок забезпечитися, треба створити нездобуту живу і рухому фортецю. Командир сотні Перемога формує з повставців ромб. Одно гостре вістря цього ромбу звернене в сторону тількищо відбутого бою. Друге гостре вістря становить переднє обезпечення. Тупі вістря становлять бічні обезпечення. В разі наступу з якогобудь боку - ромб негайно звертає всю свою силу в данім напрямі.

"І станемо плечима до плечей, і на чотирі боки шаблі !" - пригадуються слова Яновського.

Рухома повстанська твердиня по-містецьки лавірує по лісі, зручно використовує горбкуватий терен, тут і там відбиває малі большевицькі групи, що постійно стараються знову намацати відділ та віднайти напрями його маневрів.

Два ворожі літаки безнастанно контролюють поле бою. Повстанці вміло уникають їх погляду, хоча руки сверблять вдарити по них із кулеметів.

Чекісти дальше шукають. Ворожа артилерія та гранатомети через це тратять вартість і не можуть обстрілювати ліса. Так, хоча одного лиха менше!

Ось уже знову віднайшли та відразу підвели свої великі сили. Пахкають крісові стріли. А тепер кулемети. Але повстанці не вступаються. Їхня зброя б'є густо та цільно. Йдуть в рух гранати. Проте ворог трохи чекає, а відтак лізе по вперед. Ще разом усі по нім! Таки мусів відступити.

Повстанці теж осторожно опускають поле бою, бо легко можна бути оточеним.

Вояцтво перетомлене докраю. Від безнастанних маршів ноги стають колодами, від безнастанного зорення очі клеються, горло домагається охолоди, а руки та плечі вже поважно відчувають тягар зброї та муніції.

Та ворог з усіх боків, відпочити не дасть.

Повстанці зраджують охоту вибрати найдогідніші становища і там провадити круговий оборонний бій. Це ж був би теж відпочинок після маневрів. Якщо б там дотримали до ночі, то відтак можна б було ворогові вимкнутися.

Якщо ні, а це більш можливе, то підуть усі за прикладом героїв з під Крут: до останнього набою, до своєї смерти битимуть ворога. Згинути, але не сплямити свого імени, імени українського повстанця.

Сотенний к-р Перемога про довгий бій на становищах не хоче й думати. Не по-партизанськи це. Крути? Нам нові Крути не писані. Нам писана перемога. До дальшого життя і до дальшої боротьби піде ще "Галайда І". Не дасть ворогові тішитися з повстанської поразки. Бо поразки і не сміє бути.

Дано наказ ударити несподівано, сильно та вирішено по енкаведівськім персні, розтрощити його в однім місці, пробитися поза нього та зникнути безслідно з очей сталінських собак.

Першим кинувся на ворожі лави сам к-р Перемога. Твердий і впертий він у боротьбі. За ним без хвилини й вагання, з могутнім окликом "Слава!" Рушило все його карне повстанське вояцтво. Кільканадцять ранених повстанців, підтримувані товаришами, теж ідуть до пробою. Легше ранені дальше атакують ворога.

Не сподівалися чекісти так могутнього удару. Їхні застави, переконані в безсилості вже кілька разів атакованої горстки повстанців, уперто стояли на своїх становищах. Повстанська атака розторощила їх упень. Навіть не змогли вже відступити. Інші ворожі групки, що були близько місця пробою, на вид гураганного, нестриманного наступу повстанців, панічно втекли геть далеко на боки.

Щасливо пробився "Галайда І" разом з усіма раненими. Мав він теж і втрату в убитих. Але це ніщо проти втрат ворогів, проти марева заглади, яке грізно стояло перед повстанцями.

Понад сотка чекістів заплатила своїм життям за цю спробу знищити одну повстанську сотню. А ранених ще більше. Не вдалося вам, сталінські собаки. Не погладить за це вас ваш найстарший собачий батько Сталін.

Не посоромили і не посоромлять зброї українські революціонери.

(За журналом "Стрілецькі Вісті",
видаваним Штабом Групи УПА "Буг". Рік ІІ, ч. 8. - 1945 р.)