В. Г.

СЛАВА СМІЛИВИМ!

Святкують окупанти роковини Жовтневої Революції. Гірке і брехливе це святкування. Насмішка над підставовими правами робітника чи селянина. Під маскою перемоги над експлуататорами заховалась у тисячі разів гірша, бо безоглядна, невмолима, піддержувана сотнями тисяч чекістів експлуатація. На вустах слова про щасливе життя трудящих мас, а в практиці, - гірша від старинної неволя десяток міліонів. За кивком кровожадного новітнього Нерона Сталіна животіють і мучаться власне ці трудящі маси.

Святкують. Шаліють, п'ють і бавляться тільки чекісти всяких мастей, партійні верховоди та їхні вірні вислужники. Решта мовчки кориться, а в душах плекає камінь ненависти і відплати всьому большевицькому режимові.

І в другий день сталінського "великодня", 8 листопада 1945 року шаліли кати. Та деякі з них уже того дня дошалілися до свого остаточного, невмолимого кінця. Властиво мали щастя, бо не дочекаються загальної масової, народної розплати.

* * *

При головній залізничній магістралі схід - захід, десять кілометрів на схід від Львова, село Пикуловичі. Більш, як у інших селах гуляють тут чекісти, кровожадні сталінські собаки. Користаються з близької залізничної станції.

День вільний від праці. Большевицькі посіпаки під впливом "правничного" настрою, під впливом випитої ними водки менше зважають, менше слідкують.

У хаті Михайла Мазепи робітник ремонтного цеху Володимир Шандровський теж своєрідно користає зі сталінського свята. Не пішов він на вудку виплачуваних енкаведистами юдиних грошей, не заплямив своєї особистої чести, мимо шантажів та залякувань, брехливим горланням на честь сталінської кліки, але, згідно свого сумління, прямує шляхом нової революції, революції народів на справжнє здійснення соціяльних і національних прав.

На столі порозкладані купки розмальованих на великих аркушах паперу лозунгів. Дістав їх Шандровський недавно від одного повстанця. Залюбки приглядається повстанським кличам. Читає: "Смерть червоним фашистам!", "Хай живе УПА!" Та інше. Уже тепер представляє собі, яке враження зроблять ці кличі на його товаришах-робітниках, на місцевих селянах і червоноармійцях, та з якою злобою читатимуть їх та здиратимуть енкагебівські гайдуки. Тепер тільки ще приготовити клей, а смеркне, потихеньку, крадькома повивішується лозунги вздовж по домах, парканах, на станції, в ремонтнім цеху. Вже знову увижається йому, як він рано йде вулицями, а люди, огдядаючись, прочитують правдиве протисталінське слово. В голові його буде все повторюватися радісна та горда думка, що це власне він порозліплював ці кличі, що це він не боїться і сили, підступів і шантажів НКГБ.

Рипнули сінешні двері. Певне домашні? Хто ж смів би тепер туди зайти? Та, ні! Рвучко відчинилися і кімнатні двері. А в них, на порозі двох большевиків. Шапки з червоним довкіллям, на рукавах золоті сталінські зірки зі серпом і молотом. У руках автомати. Енкаведисти!!!

Понурий, грізний, допитливий ворожий погляд по кімнаті. Стільки паперу на столі? Еге, та це не щобудь. Зловили бандерівського пташка на гарячій роботі.

Кинулися посіпаки на робітника-революціонера. Хотіли вхопити його, зловити за руки, зв'язати, зревідувати, заарештувати. А відтак, відомо: катування, допити, і вкінці у найкращім разі смерть по довгих муках, або довгі роки животіння і конання в лаграх. Це ж "злочин" за 54. статтею совєтського карного кодексу.

Чи має це статися? Ні! Ще є зброя в кишені! Не пощастить чекістам! Ніколи!

Короткий оборонний рух. Нібито старається вимкнутися, а тимчасом уже - пістоля з кишені появляється у твердих, робітничих руках.

І - стріл!

Паде важке тіло чекіста з брязкотом на піддогу. Добре поцілив Шандровський, рана смертельна. Стогне, харчить ще перед смертю один катюга. Другий пробує ще заатакувати. Не вдасться! Ще по нім! Знову стріл! Тільки раненим став сталінець. Дальше кінчати з ним нема часу.

Гураганом у двері скочив революціонер. На подвір'я, відтак поміж хати і геть за село.

Спинилась робітнича постать. Із задоволенням перемоги відітхнули задихані груди. Рука пестила холодну цівку вірного товариша-пістолі.

А що дальше? - Дальше? Річ звичайна - в повстанці!

Тут його шлях боротьби - на помсту катам! За волю народу! За краще життя робітників і селян! За волю і долю нашого, збідованого, скатованого, поневоленого українського трудящого люду!