БІРЧА

Тоді, коли в центральних областях України кипить завзята боротьба проти московсько-большевицьких наїзників, не відстають і позаду українські землі за лінією Керзона. Ця вітка української землі, відділена штучним кордоном від решти матірних земель, веде боротьбу проти червоних окупантів та їх польських наймитів. Особлива натуга боїв зросла у час насильного виселювання українського населення. На цих землях, а головно в Перемищині, Вірчанщині і Любачівщині, де ворог кладе найбільший натиск і вводить до боротьби що-раз нові дивізії - розгорілися завзяті, прямо фронтові бої, що ведуться від перших днів вересня 1945 року по сьогоднішній день. На перше місце виступають кілька боєвих операцій, ведених під командою командира Коника, який в останній і найбільшій бойовій операції на Бірчу загинув геройською смертю.

Хоч такі бойові операції, як здобування міст і наступ на ворога, схороненого в мурах, укріплених бункрах та при такій концентрації сил тяжкої і легкої зброї, - не покриваються з засадами партизанської тактики, однак розміри боротьби, яка розгорілася в цих теренах, і її вага рвали стрілецтво до цього, щоб ворога бити не тільки там, де він приходить мордувати, грабувати і насильно викидати з рідних хат наше населення, але щоб ліквідувути його бандитські випадові бази. А такою випадовою базою була власне Бірча. Ворог не міг постійно пенетрувати цілого терену зогляду на присутність наших відділів. Тому він сконцентрував свої сили в кількох укріплених пунктах, а головне в місті Бірчі. В цьому бандитському, гнізді відбувалися безперервні бандитські екзекуції - українцями, схопленими польським військом і міліцією в час наступів на українські села. Звідти ворог робив безперервні бандитські напади на українське населення і найжорстокішими терористичними методами змушував йогодо виїзду. Туди звозили польско-большевицькі бандити у військових і цивільних мундирах награбоване українське добро, туди зганяли з цілого терену на муки і катування арештованих українців, над якими виправляли нечувані звірства, тут ломили руки, ребра, вирізували пояси шкіри, пекли вогнем і рубали сокирами живцем наших батьків, сестер, жінок і дітей. На згадку про ці звірства серце кожного повстанця спалахало люттю і ненавистю до дикого ворога і горіло жадобою пімсти. Стрілецтво зверталося з просьбами до командування, щоб дозволило їм покарати цих нелюдів і звірів за кривди, заподіяні українському населенню. Кожний катований мужчина чи жінка благали всевишнього, щоб післав на цих катів караючу руку. Чули цей голос українські повстанці і рвалися до бою, щоб покарати здичілого ворога. Впав наказ: До наступу! Покарати і знищити ворога таки в його бандитському гнізді!

22 жовтня 1945 року більші з'єднання війск УПА, під командою к-ра Прута, смілим гураганним наступом здобули і оволоділи в протягу півгодинного бою містом Бірча. В ньому знаходилася залога польського війська і міліції, числом понад 500 вояків з легкою і тяжкою зброєю. Не помогли ворогові муровані будівлі, укріплені бункри і перевага в зброї, бо для українських повстанців немає жодних перешкод і неможливостей. Караюча рука українського повстанця досягнула ворога в його бандитському гнізді. Червоні польські вояки, а з ними і їх опікуни-большевики, що ще оціліли від святих повстанських куль, втікали в біллю і босі по замерзлій землі аж до Перемишля (30 км.) І голосили всюди, що там "страшна навала бандеровцуф". - "Насі вшисці згіненлі, тилько я цудем оцалялем". Тих, що ставили спротив, змушено зброєю замовчати навіки. Бандитську міліцію, що забарикадувалася в поверховій кам'яниці, примушено вогнем нашої тяжкої зброї до капітуляції. По здобуттю міста ще три години кипіла боротьба. - Вислід бою: понад 150 ворогів вбитих, коло 200 ранених та 7-х польських вояків взято в полон і по пропагандивній розмові звільнено. Спалено 40 будівель (в тому числі казарми). Зогляду на завзятість бою і обмежений час нашої акції (наближався день) забрано з побоєвища лише три ворожі кулемети; 20 плащів і 15 пар взуття, а теж деяку кількість муніції. Наші втрати: чотирі ранені, з того один у поворотній дорозі помер.

Тої самої ночі відділ УПА під командою хор. Громенка, виконав акцію на другий бандитський осередок - Волость-Кузьмину, де квартирувала залога польського війська в числі 850 вояків. Ось що говорить про цю акцію бойове повідомлення:

"Наступ наших відділів розпочався о годині 2-їй. Вже 10 хвилин по розпочатті наступу підвідділ к-ра Бартля здобув і знищив станицю міліції. Ворог відкрив на всіх відтинках гураганний вогонь з кулеметів і гранатометів. У цьому вогні гине по-геройеьки к-р середнього відтинка Барон. Стрілецтво, однак, рванулось до наступу. Боротьба кипіла. Розгорівся рукопашний бій. Повстанці запалили хати, в яких квартирували ворожі вояки. Влучні повстанські кулі косили ворогів, як траву. У ворожому гнізді закипіло і залунали розпучливі крики: "Брацє, - даруй жицє!" Повстанці закидали гранатами скупища переполоханих ворогів. На всі сторони летіли розірвані гранатами шматки тіла грабіжників і бандитів. У розгарі бою дістає тяжку рану командуючий відділом хор. Громенко, але перемагає сильною волею біль і загріває повстанців до дальшого бою. Бій триває дві і півгодини. - З огляду на смерть к-ра Барона і рану к-ра хор. Громенка наказано відворот. Вислід акції: вбито 90 польських грабіжників і понад 100 поранено. Здобуто: кілька кулеметів, крісів, певну кількість муніції, військових плащів і взуття. Наші втрати: 4 вбитих, 19 ранених".

30 листопада 1945 року відділи УПА під командою к-ра Бурлаки виконали акцію на передмістя міста Бірчі. Ціль акції: звузити осередок постою польських червоних військ, які мимо частинного спалення міста, таки дальше використовували його, як випадову базу в протиукраїнських акціях. За переведенням такої операції промовляло і те, що польське населення, яке замешкувало передмістя Бірчі, безпереривно нападало, грабувало і мордувало українців у довколишніх селах. Однак, не дивлячись на це, українські повстанці в час акції поступили з населенням цих сіл дуже оглядно: дозволено забрати їм своє добро і вийти з хат, а щойно тоді спалено забудодовання, щоб зліквідувати їм базу у виконуванні бандитських акцій. Нікого не вбито. На питання, поставлені повстанцями польському населенню, чи знають, за що їх карають, поляки відповіли: "Знаємо, знаємо - нам належалося це зробити ще підчас весни".

В час акції відділи наближалися до міста Бірчі на 500-600 м. У місті стояла залога війська і міліції, числом 580 вояків. Ворог відкрив крісовий, кулеметний і гранатометний вогонь. А коли акція охопила перші забудування міста, ворог виліз із бункрів та розпочав наступ. Наші відділи контрударом відкинули ворога вглиб міста, де він почав барикадувати вулиці і готовитись до оборони. Протягом цілої акції наші гранатомети (пром. 82 мм.) обстрілювали місто. На світанку відділи, виконавши завдання; відійшли на місце призначення. Вислід акції: спалено передмістя, вбито 20 ворожих вояків-грабіжників і понад 80 поранено. По нашій стороні лише 3 повстанці були ранені.