Вірлинів К.

ВИБОРЧА "ДЕМОКРАТІЯ"

Командадт гарнізону села Крушельниця (р-н Сколе) мабуть лівою ногою з ліжка встав. Передчуття погане має. Тривожить щось його,

- "І як тут з виборами справиться. Мабуть нагану дістану", - мучить його. "Вже більш як рік біля мосту над Стриєм, пів кілометра від села 40 "байців" квартирує, вже другий місяць я тут у селі із своїми "байцямі" сиджу, а люді всетаки бандерівців спомагають і на вибори не спішаться. А ось якби на село "бандьори" наскочили, плохо було б. Одиноке щастя, що мудра партія і Сталін вибори на зиму визначили. Всетаки бандеровці зимою менше смілі, тай сліди по снігу оставляються. Дав би їм бобу, колиб так "байців" із 5 соток у селі мати. Хочай це не лєгко! Як уже села не пильнуй, як вже не стежи, як вже підозрілих на переслуханнях не бий, нічого не помага. Майже кожної ночі "байці" з кулеметами входу до села від ліса припильновували, а бандеровці щокілька день, по селу харчі збирали. А що вже людям "байці" не робили. Рубачам, що ходять у ліс, щоденно ревізії робили, людей у ліс тільки за перепустками пускали, а в кінці цілими тижнями забороняли кожному ходити в ліс. І це все не помогло. Рано встанеш, а стіни і плоти вже бандеровськими лозунгами обліплені. Закликають не голосувати та Сталіна лаяти".

Справді "поганий" був день 10 лютого 1946 року. Сніги по пояс. Мряки густі, непрозорі, геть закрили карпатські полонини. Верхів Парашки, Кобили не видно ні трохи. От, з Корчина то большевики мало що не повтікали. П'ять українських повстанців крісовим вогнем, з поблизького верха, що над селом, з годину пражили в дах виборчої хати. Були б і до виборів узагалі не допустили, але стільки муніції нищити шкода їм було. Краще заховати її на енкаведівських гадів та їх на тамтой світ повисилати. Думали большевики з Корчина, що це на них наскок готується. Та опісля опам'яталися і почали населенню говорити, що це "їхні" повстанців б'ють. А кулі в бляшаний дах виборчої хати тільки лопотіли. У вічі енкаведистам сміялися селяни.

А по Крушельниці "байці" по хатах ходять, людей на "вибори" пригадуванням і погрозами "просять". А ті щось не дуже спішаться. Байдуже їм, коли "голосувати". Найкраще ніколи б. Цілком не поділяють вони тривоги команданта гарнізону, що хотів би похвалу дістати, коли б "вибори" скоро по-стахановськи пройшли. Але що про таке думати, коли ж йому бандерівці з голови не злазять.

І таки викликав "вовка" з ліса. Відділи УПА порозсилали своїх стрільців по всіх селах, щоб демонстративно стріляли, щоб непокоїли ворога, перешкоджали йому тероризувати і гнати до "виборів" населення, а населення щоб піддержати на дусі і спротив проти "виборів" посилити. Чота УПА, що вже з десяток своїх стрільців по сусідних селах порозсилала, таки наскочила на гарнізон у Крушельниці. Почалась пекельна стрілянина. Енкаведисти повтікали.

Тішилось населення, що вже не будуть гнати голосувати за ката Сталіна. Та завчасно потішилось. Скоро стягнулися з райцентру сотки чекістів; повстанська чота мусила відступити у своє лісне царство.

Продовжують "голосування". Знову по хатах ходять чекісти, "припрошують" "виборців", не вступаються з хати, грозять, кленуть. Та це їм мало помагає.

От одна жінка таки вперлась. Не схотіла іти на "вибори". "Пощо мені цього? В совєтськім союзі існує демократія, вільно й не голосувати", - заявляє чекістові. Та цей не слухає, тягне її силою у виборчу хату. Ця і тут протестує, - "Не хочу голосувати, мені цього не треба" - говорить вона. Відпоручник райпарткому вже й припрошує її: "Возьми тільки виборчого бюлетеня та ним виборчої урни діткни. Ми вже за тебе вкинемо. Це буде так, неначе б це ти проголосувала".

Та жінка недаром наслухалася мітінгів про демократію і виборче право. "Вибори добровільні, і я не хочу голосувати!" - повторяє вперто.

Копали ногами, штовхали в плечи, били її, аж синці, а відтак і кров повиступали. Вкінці стероризована і повчена практично, як здійснюється добровільне виборче право у совєтській демократії, взяла виборчого бюлетеня, замочила його у своїй крові, що текла зі свіжих ран, вкинула у виборчу урну і при цім сказала: "Ось вам ваша демократія!"

Вістка про цей випадок з виборчим бюлетенем, який побита жінка з села Крушельниці замачала на знак протесту у своїй крові, - розійшлась широко.

Дістав, мабуть, командант енкаведівського гарнізону села Крушельниця, що не вспів за так довгий час перевиховати по-сталінськи населення, не впоїв у нього совєтської "демократії". Та мабуть потішився, коли довідався, що таке саме і ще "гірше" було в час виборів не тільки в Крушельниці, але всюди...