Зорян

БІЙ У ЛІСІ БІЛЯ С. КУПНА

Відділи УПА У2 і У4 задержались на постій у лісі біля с. Купна. Повстанці розтаборились, занимаючи оборонні становища у формі трикутника. Виставлено підслухи, стійки, застави. Зі звітів стеж впевняємось, що в близькій околиці немає ворожих частин. Була неділя, на дворі царила прекрасна весняна погода. Звичайно повстанець чується у лісі, як господар у своїй хаті. Стрільці здебільша дрімали, купаючись в теплих проміннях травневого сонця.

Несподівано біля години 12-ої залунав недалеко крісовий стріл. Ми всі зірвались на рівні ноги. Кожний почав порядкувати виряд і приготовив зброю до стрілу. Більшість з нас всетаки не довіряла, що це дійсний алярм. Тим часом впали нові стріли довгими чергами. Це перестрілювались наші кулеметчики з ворожими. Ворог почав атакувати наші становища. Падуть тверді накази командирів: "Стріляти до відкритих цілей! Підпустити ворога на близьку віддаль! Цільний вогонь!" І зашумів, заколихався ліс від небувалого клекоту кулеметів. Здригалась земля від розриву гранат. Все це заглушило грімке: "Слава! Вперед!" Немов гураган кидаємось в наступ. Ворог не видержує, в безладді подається до втечі, залишаючи в кущах 8 убитих напасників. Стрільці дальше наступають, розгромлюючи прикладами крісів польських сталінців. Не минуло і півгодини, як ворог був розбитий, а рештки що-духу утікали до бандитського осередку Бірчі, ледве встигли забрати ще 5-ох убитих і біля 15 ранених.

В часі наступу і блискавичного переслідування ворога впав на полі слави всім нам дорогий, улюблений бунчужний відділу У4 - старший булавний Біс.

В бою здобуто кілька крісів, один ППШ, гранати, ленти з набоями і інші трофеї. Як опісля кружляли чутки, 25 вояків ВП, користуючись з розбиття свого відділу, не повернулося до казарм. Ворог наступав був на нас в силі одного баталіону.

НА ВІЧНИЙ СПОМИH ДОРОГОМУ
БУНЧУЖНОМУ СТАРШОМУ БУЛАВНОМУ БІСОВІ

Польські червоні вояки втікали стрімголов - ми гнались за ними. Одна з ворожих кулеметних ланок скрилась зі страху в кущах над потоком. Бунчужний Біс пробігав сюди, переслідуючи в розстрільній утікаючих напасників. Нагло посипались з кущів автоматні й кулеметні стріли. Кулі пронеслись нам понад головами, а бунчужний Біс, поцілений в чоло, упав, навіть не скрикнувши. Поляки, користаючи з догідного терену, втекли. Тіло покійного бунчужного Біса забрали ми зі собою. На постою в с. Г. Прибрали ми його квітами і при участі двох відділів УПА віддали останні почесті. Полевий духовник о. Пластун відправив панахиду. Після того похоронний похід вирушив на гору-могилу.

Повільним кроком, під такт похоронних пісень супроводжали ми улюбленого друга на вічний спочинок. Десятки вінців від друзів і рідного населення. Священик, стрілецький хор, командири і стрільці вступали поважно на високу гору. Домовину несли усі підстаршини відділу У4.

Склони гір передавали долинам Бірчанської Землі відгомін стрілецьких похоронних пісень-молитов, які линули ген-ген далеко на Поділля, до любої матері покійного. Глибоко, щирими словами прощав покійного полевий духовник УПА о. Пластун. Командир Б. віддав останній салют свойому любимцеві й, прощаючи його короткими вояцькими словами, прирік помстити смерть дорогого друга. Від імени усіх стрільців прощає незабутнього товариша зброї політвиховник Євген, наводячи приклади невсипущої праці і зразкової поведінки Героя за життя, та вказує на велич доби, в якій довелось йому згинути. Підчас двохвилинної мовчанки паде тихий наказ: "Крісом почесть дай!"

Без почесних сальв поховали ми Тебе, дорогий Друже Бунчужний! Тими сальвами прирікаємо розторощити ворожі груди й тим помстити Твою смерть і відплатити за невинно пролиту кров рідного Народу, який Ти так безмежно любив і віддав для нього все найдорожче!

Хай скровавлена Бірчанська Земля буде Тобі пером!