Вадим (учасник бою)
ІСПИТ ПІДСТАРШИНСЬКОЇ ШКОЛИ УПА
ім. Полковника Коника в дні 27 червня 1946 року
У зв'явку з оперативними діями відділів УПА на лівому березі р. Сяну (спалено 4 насильно виселені українські села - Мацьковичі, Батичі, Уйковичі і Оріхівці), - компанія підстаршинської школи ВП з 9-ої дивізії під назвою "червонего штандару" в Перемишлі подалася в терен на розшуки за нашими відділами. Ця компанія начисляла ок. 80 вояків.
Дня 20. VI. 1946 року наша розвідка доносить: "Ворожий відділ посувається в напрямі лісового комплексу Брилинці - Корманичі - Конюша". О годині 9-ій доходить до с. Брилинець, а в годині 15-ій подається через ліс до Конюші, де задержується через ніч. В цьому ж лісовому комплексі від кількох днів розтаборились: відділ підстаршинської школи УПА і відділ охорони під ком. к-ра ластівки. Вже 26. VI. 1946 р., В зв'язку з рухами ворожих військ, к-р вишкільного табору З. держав відділ в бойовому поготівлі. Повстанці нетерпеливо ждали ворога, щоб "погостити" його у своїй партизанській домені-лісі Одначе цього дня не довелось зустрінутись...
Дня 27. VI. 1946 року к-р вишкільного табору о год. 2-ій знову ставить відділ у бойове поготівля. Вже о год. 5.30 переводить його на бойові становища в старих фронтових окопах. Усе готове до бою. Повстанці чекають ворога зі зброєю, готовою до стрілу. Бойова готовість поєднується з пильністю. Учасники підстаршинської школи держать в одній руці зброю, а в другій конспект і запопадливо його вивчають. Бож сьогодні іспит...
К-р табору ще раз переходить бойовою лінією, провірює становища і подає останні накази. Перебігають поспішно зв'язкові, замасковують становища кулеметчики.
На дворі була гарна погода. Заповідався гарячий червневий день. Ранішну тишу ліса нарушували тільки чудові неокреслені мелодії пташиного співу. Сварливо, хрипливим голосом перекукувались зозулі, вперто лящали солов'ї. Але іноді ставало так тихо, що чути було шелестіння листя на деревах.
О год. 6.30 вертається стежа і зголошує: "Ворог вирушив зі села Конюші, ввійшов у ліс і посувається в напрямі нашого табору". По цілій лінії пронісся брязкіт сталі. Повстанці ще раз провірюють зброю. Ворог наближається.
О год. 6.45 падуть перші стріли. Це наша застава привітала ворога вогнем і, згідно з наказом, подається до лінії наших становищ. Ворог розгортається розстрільною і вслід за відступаючими нашими підслухами наближається до наших становищ. Сильно напружуємо зір та слух...
Пройшло кілька секунд і на лівому крилі нашої розстрільної загарчали в'їдливо наші кулемети, а по двох, трьох минутах на цілому відтинку розпочався бій. Повстанці зірвались до бравурного наступу. Клекіт розгарячених кулеметів, автоматів та крісів заглушило могутнє "Слава! Вперед!"... Захитались наїжені ворожі штики, завмерли зойки перших убитих і ранених напасників. Не минуло 10 минут, як ворог на правому крилі нашої розстрільної був розбитий. Вісьмох убитих бандитів плавало у своїй крові. Святі повстанські кулі не схиблять...
Повстанці завзято наступали на п'яти ворогам і громили їх здобутою на них зброєю, з якої спливала ще свіжа ворожа кров. Тут зокрема відзначився кулеметчик Сова, - учасник підстаршинської школи. Він, по кількох чергах зі свого кулемета, рушив до наступу. Дивимось, а Сова держить високо однією рукою ворожий "дехтяр", якого кружок цілий ще у крові сталінського прихвостня, і, усміхаючись питомо по - "совиному", біжить скоро вперед та громить ворога вогнем зі здобутої зброї.
Ворог дрижачими руками розставляє польовий надавчий радіоапарат з наміром надати свойому бандитському штабові тривожну депешу - СОС! Але не довелося... В тій хвилині повстанці, зауваживши ворожі наміри, одчайдушною атакою знищують ворожу обслугу і здобувають надавчий радіоапарат з підводою муніції та іншими трофеями.
Ворог кількакратно зривається до атаки, але за кожним разом заливається власною кров'ю і, рачкуючи, завертається. Дула повстанської зброї розгарячені; кулеметники зміняють цівки кулеметів. Лявина нашого вогню безпереривно заливає ворога. В розгарі бою гинуть учасники підстаршинської школи - друзі Буйний і Тугар під час одчайдушної атаки на ворожі становища. Кров і смерть упавших друзів вдвоюють завзяття і жадобу відплати у повстанців.
К-р З. дає наказ окружити і зліквідувати ворога. Відділ під ком. к-ра Ластівки три рази відбиває ворожу атаку і переходить до остаточного гураганного наступу, ліквідуючи рештки ворожих недобитків. Розгарячені молоденькі лемки і "ластів'ята" вибігають на поляну, знищуючи в рукопашному бою сталінських посіпак... На передньому відтинку два рої під командуванням Ворона і Мирона, беручи приклад зі смілого наступу к-ра вишкільного відділу Зруба, не зважаючи на сильний ворожий вогонь, підсуваються на кілька метрів до ворожих становищ і ручними гранатами ліквідують ворожу групу в силі 22-ох бандитів, між ними 2-ох поручників. Знову заклекотіло і лісом пронеслись могутні зриви. Це загреміли наші ручні гранати, вкриваючи поле смерти синьою поволокою диму. У воздусі пронісся ще міцніший запах пороху. По розгарячених обличчях повстанців струмочками стікав піт, заливаючи очі, уста, з яких чимраз грімкіше проносилось: "Піддавайтесь! Руки вгору!" Знову вкривається земля ворожими трупами і ворог не видержує. Скровавлені недобитки панічно розбігаються.
Знову через поляну перебігають повстанці. У їх руках по два, а то й по три ворожих крісів та автоматів. Перекликаються санітарі... Тужливо заводять, пошукуючи жертв, заблукані кулі. Рідшають, а згодом зовсім затихають стріли. Ворог розгромлений наголову.
Сонце вже піднялось настільки високо, що освічувало побоєвище. Здавалось нам, що сьогоднішнє його сяйво найясніше. Його промені ласкаво гладили повстанські обличчя. Сходилися з трофеями повстанці, підчислюючи ворожі втрати. Оглядали нас перестрашеними очима полонені - сталінські прихвостні та неначе підлі жебраки просили помилування і оскаржували один одного. Даємо їм наші листівки, вияснюємо, за що їх б'ємо, забираємо від них та у вбитих документи, записуємо визнання, робимо знімки і звільняємо.
Глибоко в пам'яті залишається образ побоєвища: один на одному лежать купами 38 ворожих трупів під "довудзтвом" двох поручників і трьох підпоручників. Дов круги тихо неначе по отрашній бурі-гурагані, яка, пройшовши через ліс, поторощила все те, що неправильно намагалося нарушити його внутрішний порядок.
Повстанці йшли на означене к-ром місце; зі собою несли 4 здобуті кулемети, 6 автоматів ППС, 2 ППШ, 30 крісів і інші трофеї. Весело ступали, вгинаючись під вантажем здобутків, відбиті селянські коні.
А ми йшли сповнені непогамованою радістю, що невинна кров помордованих цими бандитами наших дітей, жінок і старців, геройська смерть друзів були хоч частинно помщені. В душі ще міцніше ствердла давно вже зроджена постанова - завершити нашу боротьбу всенароднім тріюмфом перемоги!