М. К.

НЕЗАБУТНІ ХВИЛИНИ

На підгір'ю карпатського Високого Бескиду, на краї сіл Свидник і Ластівки (недалеко м. Борислава, Дрогобицької области) на затишній галявині під лісом, у суботу, 5 серпня 1944 року - незвичайне свято.

Між деревами - підвищення, поверх нього розіпнятий килим, на ньому китайкою прикритий український національний герб, Тризуб, над ним вишиті рушники, по боках - галузки червоної калини, внизу - два схрещені кріси і шолом. Спереду польовий вівтар, на ньому - хрест, євангелія, свічки. Обабіч - високо підняті блакитно-жовті прапори.

Під прапорами - представники: два члени Президії Української Головної Визвольної Ради з Генеральним Секретарем Внутрішніх Справ і Шеф Головного Військового Штабу УПА з почотом штабових старшин.

По боках і напроти, творючи великий чотирокутник, стоять у повному виряді сотні: Булава, Ливи й сотня під командуванням сотенного к-ра Різуна та дві самостійні охоронні чоти. На вуглах важкі гранатомети і кулемети. Перед сотнями сотенні командири, в середині чотирокутника Командир Воєнної Округи.

Ось він звітує шефові ГВШ: Друже Командире! 3голошую: три сотні й дві охоронні чоти, зі своїми підстаршинами і старшинами, разом 520 вояків УПА, до присяги готові.

Шеф ГВШ з членами президії УГВР і Командиром ВО проходить перед фронтом виструнчених вояків.

- Слава Україні! - вітає повстанців Шеф ГВШ.

- Героям Слава! - грімко вдаряє в зелене верховіття лісу...

Повстанці співають свої щоденні молитви:

"Люд у неволі, край у руїні, навіть молитись ворог не дасть..."

А священик править молебень і благословляє воїнів на святу боротьбу за: "Силу і Славу, Волю і Власть" України.

Промовляє представник УГВР і ГВШ, вказує на історичну ролю УПА у всенародній збройній боротьбі за Українську Самостійну Соборну Державу.

Ніщо не перебиває величному святу. Німці сквапливо оминають опановані повстанцями карпатські села. Далекий відголос гарматних стрілів пригадує тільки, що десь там далеко - тепер іде боротьба. Може це відгомін боротьби повстанців з гітлерівськиwи хижаками, а може це відгомін німецько-большевицького фронту.

Падають одна за одною команди Шефа ГВШ:

- Струнко! - На плече кріс! - Тризуб до присяги відкрий.

- Почесть дай! - На Тризуб глянь! - Прямо глянь!

- На плече кріс! - До стопи кріс! - Спочинь!

- До присяги!

Знімається угору 520 рук. Іскряться очі блиском - вогнями. І могутнім хором пливуть слова присяги - як надхненна молитва:

"... Боротись за повне визволення всіх українських земель і українського народу від загарбників та здобути Українську Самостійну Соборну Державу. В цій боротьбі не пожалію ні крови, ні життя і буду битися до останнього віддиху й остаточної перемоги над усіма ворогами України.

"... Буду чесним, дисциплінованим і революційно пильним воїном.

"... Буду гідним побратимом у бою та в бойовому житті всім своїм товаришам по зброї..."

Україно! Будь горда і славна. Це бо сини Твої урочисто клянуться Тобі на вірність. Аж до смерти.

Ще не вмерла Україна...

Національним гимном припечатується акт вояцької присяги.

Тут уперше в Україні відчитується перший Універсал УГВР до Українського Народу.

Всі, що склали присягу, підписують її, як історичний документ.

Концертом історичних, бойових і народніх пісень при бандурному дострою закінчилось те незвичайне свято.

Була це перша збірна присяга за новим текстом, ухваленим УГВР.

А друга - з таким самим порядком пройшла зараз же на другий день, у неділю 6 серпня 1944 року, на майдані в середселлі Н. С., де склали присягу: сотня Месники і одна чота, разом 230 вояків УПА.

Ось і незабутні хвилини для всіх тих, що їх пережили.

(За журналом "Повстанець",
виданим Українською Повстанською Армією. Рік І. - ч. 1. - листопад 1944 р.)